Слюсарні роботи — це обробка матеріалів, яка звичайно доповнює верстатну механічну обробку, або виготовлення виробів сполученням деталей, складанням машин і механізмів, а також їх регулюванням. Слюсарні роботи виконуються за допомогою ручного чи механізованого слюсарного інструмента або на верстатах.

Люди навчилися добувати й обробляти метали з давніх-давен. З металу виготовляли знаряддя праці (наприклад, сокири, коси, серпи), засоби захисту (щити, мечі тощо), предмети домашнього вжитку (котли, чашки, тази), прикраси та інші вироби.

Протягом багатьох років металеві вироби виготовляли вручну ковалі-реміcники. Пізніше з розвитком ковальського ремесла, .появою різних пристроїв, удосконаленням знарядь праці, застосуванням бронзи та заліза праця між ковалями-ремісниками розділилася. Одні ковалі виконували грубіші роботи, наприклад знаряддя праці, речі домашнього вжитку, а другі — дрібніші та тонші предмети.

В XIV—XV ст. виникає нова галузь ковальського виробництва — холодне кування металу, тобто остаточна його обробка без нагрівання, а разом з нею і слюсарне ремесло. Найтиповішими представниками цієї справи були замочники — майстри з виготовлення замків. На початку XVIII cт. замочники називали «шлосерами» (замок на німецькій der Schloss). З часом іноземне слово набуло ширшого значення. Так виникла назва «слюсар».

Зразки зброї, знарядь праці, різних механізмів (замків, годинників, машин) та інших виробів вражають складністю обробки, ретельністю оздоблення, засвідчуючи, що холодна обробка металу, мистецтво різати метал вручну були поширені ще кілька століть тому. З появою металорізальних верстатів та їх удосконаленням поступово скорочувалися частка ручної праці, бо вона замінювалася працею стругальників, токарів, фрезерувальників, шліфувальників тощо. Та однією з ведучих залишилася професія слюсаря. Як і раніше, цінується праця слюсаря-майстра, від якого вимагається вміння виконувати всі види ручної обробки металів.